Хроніки Майдану: Сім років тому викрали та закатували Юрія Вербицького

На Майдані Юрій в основному брав участь в нічних чергуваннях. Чоловік ніколи не прагнув опинитись на передовій, аби з кимось битись, бо вважав, що будь-який конфлікт можна вирішити словесно, що слово має більшу вагу і силу.

Вранці 21 січня 2014 року, коли протистояння на вулиці Грушевського загострилось, Юрій Вербицький потрапив під обстріл. Після чого “товариш по майдану” Ігор Луценко відвіз Юрія до Олександрівської лікарні через травмоване око від кулі чи то осколку гранати. 

Активістів викрали прямо із лікарняної палати, де від Юрія залишились лише куртка та паспорт.

Як розповів згодом Ігор, бандити їх обох жорстоко катували. Але Юрія Вербицького з особливою жорстокістю, бо дізнались, що він львів’янин, а отже ’’бандерівець’’. Ігоря Луценка бандити відпустили живим, а Юрія повезли вбивати.

50-річний Юрій Луценко був першим львів’янином, який загинув під час Революції Гідності. 

У кримінальному провадженні у цій справі взяли під варту Олександра Волкова, якого слідство вважає організатором викрадення, а також людиною, яка, пов’язана з імовірним замовником Олексієм Чеботарьовим. У групі з кримінальним авторитетом Чеботарьовим також працював Сергій Мисливий.

У березні 2020 року правоохоронці затримали підозрюваного Сергія Мисливого, а у серпні 2020 року слідчі Держбюро розслідувань завершили досудове розслідування про викрадення і вбивство євромайданівців Юрія Вербицького та Ігоря Луценка. 

Юрій Луценко працював в інституті геофізики, був сейсмологом. Захоплювався альпінізмом – мав перший розряд з альпінізму, долав маршрути найвищої категорії складності на Кавказі. Жив у квартирі на Сихові разом зі своїм собакою Альпом. Мав доньку і попри те, що вона жила з мамою – постійно спілкувався з нею.

Поїхати на майдан чоловіка спонукало його відчуття справедливості. Один із товаришів-альпіністів зазначив: «він був далеким від політики, але казав, що не може стояти осторонь, коли робиться таке беззаконня. Казав: «Я маю бути там».

Поховали Юрія Вербицького на Личаківському цвинтарі, де й хотіла родина. Тепер він – на алеї героїв біля учасників бою під Крутами та вояків УПА.