У практиці відомого львівського судинного хірурга Ігоря Кобзи було лише шість пацієнтів з діагнозом “розрив аневризми аорти з проривом крові у живіт”. Хворі з таким діагнозом тривалий час не лише в Україні, а й у світі вважалися неоперабельними.
Про це повідомляє “ZAXID.NET”, пишуть “Львівські новини”.
У лютому 2021 року такий же діагноз поставили й 68-річному мешканцю Рівного Віктору Жуку. Чоловік, у якого складний діагноз ще неабияк ускладнився прямо на операційному столі, не просто вижив, а у четвер, 4 березня, поїхав з лікарні додому.
Дзвінок з Рівного до львівських судинних хірургів пролунав увечері 16 лютого. Колеги повідомили, що у 68-річного мешканця Рівного розірвалася аневризма аорти. Діагноз підтвердили після комп’ютерної томографії (КТ). І попросили судинного хірурга, професора Ігоря Кобзу допомогти врятувати чоловіка.
Уранці 17 лютого пацієнт вже був у Львівській обласній клінічній лікарні, де його терміново почали готувати до операції. Чоловік уже був на операційному столі, анестезіолог готувався вводити наркоз, як раптом у хворого почалося посмикування тіла, він став неадекватним. Були й деякі інші сигнали, які свідчили про те, що кров прорвалася у черевну порожнину. А це у рази ускладнювало і так непросту ситуацію.
Якщо розривається аневризма аорти, то виливається літр чи навіть більше крові. Людина може з таким крововиливом деякий час ходити. Але ось коли ця кров проривається в живіт, то врятувати хворого майже неможливо.
Віктору пощастило, що цей прорив стався не дорогою до Львова, а на операційному столі, коли судинні хірурги вже були готові до операції.
До складу операційної бригади, окрім професора Ігоря Кобзи, увійшли судинні хірурги Тарас Вихтюк, Олег Щепітко, судинний хірург з Рівного, який привіз пацієнта, Юрій Самойлик і анестезіолог Роман Михальчук.
До нирок перестала надходити кров.
“Нирки без крові можуть бути не довше 40 хвилин. Тому ми мусили діяти максимально швидко, щоб відновити кровотік до нирок, нижніх кінцівок. На це нам знадобилося близько 30 хвилин”, – каже Ігор Кобза.
Загалом Віктор Жук втратив близько 6 літрів крові і дивом вижив. У нормі при його зрості і вазі мав би мати 6-7 л крові.
Більшу частину крові пацієнтові довелося вливати. У його організмі зараз тече більше чужої крові, ніж своєї.
Під час порятунку Віктора Жука було дуже багато нюансів. Але найбільше тривожила судинних хірургів величезна гематома, що виникла під час крововиливу. Зібрати усю кров просто нереально, бо частина просочилася у м’язи, пішла в кишки тощо. І ця гематома також провокує ниркову недостатність.
Після завершення операції вони стояли перед дилемою: зашивати живіт чи ні. Вирішили наразі не зашивати.
“Якби ми зашили живіт відразу, підвищився б внутрішньочеревний тиск, стиснулися б судини і ниркова недостатність була б ще вища. Чоловік до ранку міг би й не дожити, тож вирішили наразі не закривати. Аорту закрили очеревиною, кишки прикрили жировим сальником, а відкрите місце прикрили стерильними серветками і спеціальною плівкою”, – каже Ігор Кобза.
За словами лікарів, важливу роль зіграло те, що чоловік не мав хронічних захворювань і загалом у свої 68 років він жодного разу не робив не то що КТ чи МРТ, а навіть УЗД. Тому й не знав, що у нього є аневризма.
“Чоловік не ходив до лікарів, бо не хворів. Бувало скаржився, що поперек поболює. Я натру його маззю і проходить. Все сталося раптово. Поїхав вранці з невісткою на ринок, а додому його вже привезли у такому стані, що сам роздягнутися не міг, я допомагала”, – розповіла дружина Рая.
4 березня Віктор Жук поїхав до рідного Рівного, де буде ще деякий час під наглядом місцевих лікарів. Але пообіцяв, що до літа він обов’язково прийде в норму.
Коментарі