За Юліанським календарем 19 січня святкуватимемо Водохреще. Цього дня Іван Хреститель охрестив Ісуса у річці Йордан, та чи означає це, що тепер усім потрібно занурюватись у холодну воду? Журналісти Львівських новин дізнались думку єромонаха храму Святого Архангела Михаїла у Львові стосовно купання на Водохреще.
Оскільки зима цьогоріч несувора, без снігу та морозів, охочих купатись у крижаній воді може бути більше, аніж самих ополонок. Така відчайдушна спроба висловити свою любов до Христа, свою готовність піти за ним, приймаючи хрещення, заслуговує поваги та розуміння, однак не є традицією, а тим більше – зобов’язанням.
“Моє особисте ставлення ло купань – негативне. Вважаю це надуманою звичкою деяких осіб. Знаємо із молитви “Символ віри” (в народі – “Вірую”) такі слова: «Вірую …в одне хрещення на відпущення гріхів». Я знаю багато осіб, котрі це роблять для того, щоб викласти у Фейсбук, Інстаграм чи Тік Ток (заради піару, підписників, тощо)”,- каже єрм. Єфрем (Ярослав Терешко).
Отець зазначає, що насправді така традиція не притаманна нашому народові:
“Тенденція пірнати в ополонку на Водохреще з’явилась у нас десь у 2000-х роках. У 80-90-х я такого ще не пам’ятаю. На сході України – так, було, на заході – ніхто не знав про це”.
Звідки цей звичай прийшов на територію України? З росії, яка дуже довго мала вплив на східні області.
До того у нас не було ополонок, традиційно робили хрести, і священник освячував воду, яка вважалася святою ще протягом семи днів, тому у неї і не лазили.
Також священник зазначив, що Йорданська вода була і є певними святощами. На неї очікують, дотримуючись посту. Кожен може набрати води додому, і вважається, що вона не псується. Її споживають, коли хворі або не можуть з важливих причин приступити до причастя, нею освячують дім і всю господарку. Сьогодні існує традиція, коли священник відвідує вірян і кропить їх Йорданською водою, а також – їхні помешкання, аби всяка нечиста сила втікала, а у домі був мир і Боже благословення.
Враховуючи ситуацію в Україні зараз, маємо чудовий шанс відійти від “традицій” північних сусідів і розпочати хоча б з переосмислення свого ставлення до такого дійства.
Безумовно, це особистий вибір кожного, але він ні до Церкви, ні до історії та традицій свята не має ніякого стосунку. Всякі нововведення приймаються на Синоді єпископів, а купання в ополонках Синод не розглядав.
Єрм. Єфрем таку ініціативу вірян розглядає ще з такого боку:
“Люди схильні шукати додаткових запевнень у тому, що буде все добре. Що після пірнання у освячену воду буде здоров’я, гріхи всі простяться. Але прощення гріхів ми приймаємо перший раз у Таїнстві Хрещення, а надалі, у зрілому віці, – у Таїнстві Сповіді. І ніяк інакше”.
Тож здоров’я, прощення гріхів і добру долю потрібно вимолювати в домівках та храмах.
Коментарі