Перефразовуючи сучасною українською мовою фразу з твору відомого українського культурного діяча Івана Карпенка-Карого: «Так я собі придумав нову комерцію: гарний буде «гендель», якщо вдасться…». Шкода, але 135 років потому у 2024 році все ще маємо справу не лишень з якимись сумнівними з позиції Закону формами «генделю», а зі справжнісінькою розтратою бюджетних коштів.
У січні 2024 року у Львівському національному університеті природокористування було проведено дуже дивну, а можна й цілком сказати, навіть зухвалу як на час війни, закупівлю на суму 97 500 грн.
За інформацією, отриманою з офіційного майданчика державних публічних закупівель, Львівський національний університет природокористування у січні 2024 року замовив послуги з кейтерингу на 100 осіб, які були гостями наукового заходу, пов’язаного з реалізацією міжнародного проекту. Фінансування було здійснено з державного бюджету України. Втім, за інформацією з внутрішніх джерел, на заході були присутні заледве півтора десятка осіб (15 осіб від 100 заявлених), що й засвідчують фото з офіційних джерел…
Довідково, «кейтеринг» – це спосіб підприємництва, пов’язаний з наданням послуг харчування на виїзді.
Цікавим фактом є те, що послуги надавала Фізична особа-підприємець, у якої немає відповідної позиції послуг, зазначеної у КВЕД (класифікатора видів економічної діяльності), і яка ніколи не займалась кейтерингом. Цей факт викликає серйозні запитання щодо процесу вибору постачальника послуг та прозорості витрат університету.
Видається очевидним також і те, що для умисного уникнення необхідності проведення процедури тендерної закупівлі, що передбачено чинним Законодавством у випадку перевищення суми закупівлі у понад 100 тисяч грн, відповідна сума кейтерингових послуг була визначена на рівні дещо нижчому за 100 тисяч грн. Ось така обхідна і достатньо непрозора прозорість.
Проте, витратою сотні тисяч гривень (97 500 грн) на те, щоб нагодувати учасників «наукового заходу» справа не обійшлась. На цей же захід Університет за «власні» (державні) кошти здійснив закупівлю додаткових продуктів (делікатесів) та організовував окремі обіди та вечері, які не увійшли у перелік послуг з описаного вище кейтерингу, тому що, кейтеринг, очевидно, був лише перекусом чи аперитивом. На вечерю, в рамках «наукового пригощання», були подані червона риба та дорогі сири. Ну й нічого!?
Разом з такою сумнівною витратою коштів для задоволення власних гастрономічних вподобань, комусь також потрібно було висвітлювати хід та процес цього «наукового заходу». А тому, керівництво Університету заодно ще й уклало договір з одним із місцевих журналістських видань, яке за останні кілька місяців встигло з десяток разів пропіарити відповідного університетського керівника. Вартість послуг з такого «інформаційного супроводу» складалась з:
- інтерв’ю – 1500 грн;
- перепост новини з офіційного сайту Університету – 500 грн;
- привітання з днем народження (можемо здогадатись, про кого йде мова!) – 250 грн.
Саме так, для того, щоб в.о. ректора Василя Івановича привітали з днем народження необхідно витрачати бюджетні кошти з кишені платників податків. Для Держави 250 гривень мізер, а людині приємно!
Упродовж лютого-березня 2024 року на таку розкіш у вигляді, так би мовити, «інформаційного супроводу» діяльності в.о. ректора уже встигли витратити понад 20 тисяч грн (бюджетних коштів), а у квітні 2024 року пан Лопушняк особливо активізувався і лише за 10 перших днів місяця витратив близько 5 тисяч грн на замовлення послуг зі свого, так сказати, «піару».
Зрозумійте правильно! Пан виконуючий обов’язки ЧОМУСЬ НЕ хоче поПіаритись на: «мільйонних махінаціях з землею», наданням дозволу на самозахоплення відповідних земель (поміж того, під виглядом «самозасіву». Якби у природі зустрічався такий «самозасів», то невідомо, чи взагалі потрібно було б займатись сільським господарством.
Зернові культури росли б самі по собі у потрібних масштабах!), чи витрачанням мільйонів на теплопостачання, корупцією при здачі проміжного модульного контролю успішності студентів (існує чимало чуток щодо скріншотів з екранів, де видно переписку між студентами та навіть між студентами і викладачами щодо «торгу» за оцінки і вартість курсових, дипломних робіт, «вартість» здачі сесії та вартість «відпрацювання» енок відсутності з відповідним характером тарифікації!), використанням сумнівних методів роботи з персоналом.
Наші джерела в Університеті повідомляють, що разом з показною нібито прозорістю і псевдоборотьбою з корпуцією пан в.о. ректора Лопушняк пригодовує преміями та надбавками за напруженість наближених до себе посадових осіб університету.
До слова, найбільші премії в університеті (і за таких умов це не дивує!) має бухгалтерський відділ. І звичайно, передовсім, це стосується посади Головного Бухгалтера університету. Лише за січень-березень 2024 року Головний бухгалтер отримала тільки різноманітних стимулюючих виплат (не враховуючи заробітної плати, яка формується на рівні 90% від окладу ректора) на суму у понад 60 тис грн. Таким чином, у середньому Головний бухгалтер отримувала з волі в.о. ректора до 20 тисяч гривень преміювання щомісячно. Чи багато це? З огляду на поточний рівень цін – звичайно, що Ні! Чи велика ця сума порівняно з базовим окладом на повну ставку звичайного провідного фахівця, працівника, бухгалтерії ЛНУП, який становить близько 6 тисяч грн – Звичайно, що Так! Підсумовуючи, сукупно виходить, що Головний бухгалтер отримує за свої зусилля зі «збереження коштів» Університету (отриманих з держбюджету, протягом І кварталу 2024 року) заробітну плату у понад 30 тисяч грн щомісячно, що приблизно удвічі більше середньої заробітної плати науково-педагогічного працівника університету протягом зазначеного періоду. Себе, пан в.о. ректора Лопушняк В.І., також не ображає надмірною економією коштів, маючи 100% надбавки за «напруженість» та за «високі досягнення у праці», а тому його заробітна плата не менша. Враховуючи той факт, що в Університеті почали з’являтись ще й «фіктивні працівники», які оформлені на роботу, але їхні зарплатні картки перебувають «на руках» довірених людей з інформацією про пін-код доступу – маржинальність (прибутковість; націнка) цього дуже сумнівного «генделю» тільки продовжує зростати.
Як писав Карпенко-Карий «Приєднаєтесь до мене – купимо 100 тисяч».
Довідково нагадуємо:
Пан Лопушняк працював у Львівському державному аграрному університеті (з 2008 року Львівський національний аграрний університет. У 2021 році перейменований у Львівський національний університет природокористування) протягом 18 років – з 2000 по 2018 рр. на посадах Завідувача кафедри (2000-2011рр. за суміщенням); 4 роки на посаді Декана факультету університету; 4 роки на посаді начальника Навчальної частини, та 5 років (з 2009 по 2014 рік) перебував на посаді проректора з наукової роботи ЛНАУ.
Коментарі