З 2007 року в Україні офіційно вшановують пам’ять бійців, які віддали своє життя під Крутами. Завдяки їхній сміливості ворожий наступ більшовиків було зупинено на декілька днів.
29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крут відбувся героїчний бій між 5-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ма київськими студентами. Бій тривав 5 годин і став символом боротьби за свободу і незалежність українського народу.
Ціною свого життя хлопці, яким у середньому було 15-18 років, зупинили наступ ворога на два дні. Зі спогадів очевидців відомо, що Григорій Пипський, зі Старосамбірщини, перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», решта студентів підтримали спів.
У радянські часи полеглих у Крутах кваліфікували як зрадників. На місці загибелі героїв розбили парк. Пізніше, після другої світової війни, тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва.
Про увічнення пам’яті студентів згадали в 1990-х роках, коли Народний Рух України встановив на місці загибелі студентів дерев’яний хрест. Офіційно День пам’яті Героїв Крут почали відзначати з 2007 року, згідно з указом Президента «Про вшанування пам’яті Героїв Крут». На місцях їхнього останнього бою та поховання встановили пам’ятні знаки.
Коментарі