У Львівській обласній федерації рукопашного бою діти та молодь мають змогу розвивати та вдосконалювати свої фізичні та моральні якості. Журналісти “Львівських новин” відвідали тренування, спостерігали за юними бійцями та поспілкувались із Президентом Львівської обласної федерації з рукопашного бою Олександром Михальчуком.
Рукопашний бій – це прикладна система, яка складається з різних технік: ударної, ударно-кидкової, кидкової, поліцейської техніки (зв’язування, конвоювання, заломи), а також робота зі зброєю (палка, ніж, пістолет), атака проти двох суперників, атака в замкнутому просторі та інше.
“Приходять діти з чотирьох років, яких спочатку ми готуємо по-спортивному, згодом вони переходять у розряд прикладної техніки певного поясу. Поясна градація – це 14 рівнів. Кожен рівень має свій колір. Отримавши чорний пояс першого дану, людина володіє майстерним ступенем рукопашного бою та може займатись тренерською діяльністю”, – розповів очільник Львівської федерації.
Олександар більше 25 років займається рукопашним боєм, 15 з яких тренує молоде покоління, з дітьми працює останніх 5 років. Усі свої знання та досвід передає юним бійцям, аби ті зростали в здоровому дусі та тілі.
“Перший мій тренер – людина з неабияким прикладним досвідом Колесник Микола Іванович. Мені було 12 років, я був наймолодшим в групі. Серед нас були навіть спецпризначенці, адже на той момент розділу по категоріях і по цивільному населенні не було. Зараз ми працюємо по програмі, є курси підготовки, нормативи, затверджені правила, – поділився Олександр. – Наступних 20 років я навчався у Сіліванова Сергія Володимировича, який замінив мені батька, дав розуміння того, як орієнтуватись у житті. Я хотів би стати одним з таких вчителів для своїх хлопців. Мені було б дуже приємно. Тому навчання та тренування я проводжу так, щоб мої учні могли звертатись до мене по будь-яких питаннях, адже я бачив приклад хорошого колективу, хорошої сім’ї та хорошої школи.”
Зараз рукопашний бій починає динамічно розвиватися як повноцінний вид спорту. Ним активно займаються не лише в різних секціях, гуртках, клубах, фізкультурно-спортивних товариствах, дитячо-юнацьких школах, а також у військових частинах, всіх існуючих в Україні силових відомствах, військових, правоохоронних та окремих цивільних вищих навчальних закладах.
“Були такі випадки, коли наших старших дітей брали в спецоргани (СБУ, Альфа), там вони проходили службу та дошліфовували свої знання, які отримали в нашому клубі. Тому наші тренування для них – це старт і основа, щоб на майбутнє вони мали змогу служити у силових структурах та боронити нашу державу. Змалку навчаємо більше у спортивному дусі, а потім учні працюють проти зброї, зі зброєю, вони добре орієнтуються в просторі і кілька нападників для них, може, й проблема, але вона вирішується”, – розповів Олександр.
Також він додав, що основна робота тренувань, щоб діти, які займаються, були відірвані від вулиці, гаджетів та негативного оточення, натомість – виховували в собі дисципліну, повагу до старших, цілеспрямованість, сильний характер та навики рукопашного бою.
Діти охоче і з захопленням йдуть на тренування.
“Мені дуже подобається займатись рукопашним боєм. Я вже три рази їздив на змагання. Тут добрий тренер, класна дисципліна. Я багато чого навчився. Легко можу за себе постояти та дати здачу на вулиці. Я дуже задоволений, що можу займатись рукопашим боєм”, – поділився учень Володимир Міклушка.
Клуб відвідують не лише хлопці, а й дівчата.
” Я займаюсь в цьому клубі майже два роки. Дуже задоволена, що в мене такий тренер, який вчить мене рукопашному бою. Бо мене у класі бояться навіть хлопці (сміється – ред.)”, – поділилась вихованиця Женя Чорна.
Загалом, діти беруть участь у домашніх, обласних турнірах, на чемпіонатах України з рукопашного бою. Вони отримують свої нагороди та визнання.
До карантину у клубі проводили курси самооборони, які тривали 2 дні по 4 години. Спершу проходили теорію, а згодом вивчали все на практиці, наприклад – виривання сережок, сумки, телефону, робота в партері (коли насильник нападає на жертву).
“Успіх був! На перших курсах було 20 дівчат, на других – 40. Проте почався карантин. Зараз це все розпочати дуже важко. Є група, де ми підтримуємо живу розмову, спілкуємось та сподіваємось, що скоро повернемось до тренувань”.
Обмежень у віці немає. Олександр розповів, що найстаршій його учениці було 68 років. Тому кожен охочий може спробувати себе у рукопашному бої.
“Ми людей готуємо, щоб вони могли себе захистити”, – сказав Олександр Михальчук.
У Львівської обласної федерації рукопашного бою спортивні клуби знаходяться за адресами: вул. Шевченка, 370а, у Молодіжному навчальному центрі ім. Св. Івана Боско на вул. Кривчицька дорога, 17а та у гімназії святої Софії на вул. Вічева, 2.
Коментарі