Серед переліку вистав у афіші театру “Воскресіння” за січень 2023 року ви можете знайти виставу “Серпень. Графство Осейдж”, яка відбудеться вже цими вихідними. “Серпень. Графство Осейдж”- це дуже цікава і, водночас, глибока за змістом п’єса, яку написав Трейсі Летс та отримав за неї Пулітцерівську премію. Журналістам Львівських новин вдалося поспілкуватися з акторкою Риммою Зюбіною, котра після трьох років перерви знову вийде на сцену театру “Воскресіння”, аби зіграти свою улюблену Барбару.
Востаннє цю виставу Римма Зюбіна грала три роки тому. Римма не є акторкою Львівського театру “Воскресіння” і розповіла, що погодилась на цю роль дуже спонтанно. 2019 року, коли вона з чоловіком відпочивала у Трускавці, до них приїхав друг, Ярослав Федоришин, який тоді був художнім керівником театру:
“Він знав, що я приїжджаю у різні міста і не тільки з київськими акторами граю, а з місцевими, мені це цікаво.Тоді запитав, як я ставлюсь до того, щоб приїхати до Львова пограти з акторами театру “Вознесіння”. Там така ситуація була: вони розпочали репетиції, і виявилося, що одна актриса вагітна, а за історією вона не може бути вагітна, її покинув чоловік. Я запитала, яка п’єса, і Слава сказав, що це “Серпень.Графство Осейдж”, а роль – Барбара. Це була швидка розмова, я погодилася. У нас був такий принцип роботи з театром: я приїздила на три дні раз на місяць, і ми ставили цю виставу. Ми планували зіграти її на Міжнародний день театру 27 березня, але коронавірус тоді змінив всі плани. Коли грала її востаннє, то ще не здогадувалася про це. Так само не очікувала, що повернуся в неї зараз, у часі війни. Зараз це особливо важливо, що завдяки ЗСУ ми маємо змогу повернутися у моменти щасливого творчого життя, можемо грати, можемо жити”.
Акторка розповідає, що для європейського глядача межею фантастики є те, як наші театри працюють в часі війни, без світла і тепла, коли не у всіх є генератори чи бомбосховища. І якщо карантин тоді завадив грати, війна навпаки підштовхнула. Тоді глядачеві хотілося більше комедій, а зараз їх грати дуже складно, коли постійно хтось гине. Зараз всі вистави в репертуарі Римми глибокі, серйозні, болісні, ні в якому разі не розважального характеру, але і їх спочатку було складно грати.
“Я вперше вийшла грати в Києві 8 травня. Це була вистава про важкі стосунки мами і сина. Я її дуже добре знала, знала фонограми, але мені постійно здавалось, що лунають повітряні тривоги. У мене перший раз, коли я була на сцені, було відчуття, що треба грати швидше, бо раптом буде тривога, що взагалі це все не на часі. Я вийшла після вистави сама розчарована у своїх почуттях. Мені здавалось, що я працюю технічно, як робот, що емоції я просто видаю з себе, але не включаю свого серця, бо воно було, наче заморожене. Моя знайома психолог порівняла тоді наш стан з вагітністю, яка завмирає. Мої емоції, вони ніби завмерли десь в березні в Маруполі, в Бучі”, – пригадує Римма.
На початку війни у всіх виникали сумніви, чи корисною є їхня справа, і як вона може допомогти наблизити перемогу України. Медики, військові, волонтери – на вагу золота, а от артист? Акторка розповідає, як сумнівалась у тому, чи потрібні взагалі у такий час театри, але після зворушливих слів глядачки відповідь на це питання стала очевидною.
“31 травня після вистави до мене підійшла глядачка і сказала, що хоче подякувати за найщасливіший день її весни, хоча вистава була драматична, тобто не могла її якось розважити, розрадити, хіба ще більше емоційно прибити. Вже потім я проаналізувала, що для багатьох людей навіть вихід в театр – це крихти спогадів про мирне життя. Я зрозуміла, що фронт може бути різним. Він може бути на передовій, може бути волонтерський, може бути культурний, але всюди ми маємо тільки перемагати”.
Війна змінила глядача. У Львові, Києві, Херсоні, Сумах він реагує по-різному. Львів’яни придбали квитки на виставу заздалегідь, а у Києві, наприклад, їх продають в день вистави. Люди можуть планувати, але вони не знають точно, чи матимуть змогу піти до театру того дня, чи доживуть до нього, як би жорстоко це не звучало. Акторка розповіла, що 12 жовтня у Києві мала відбутись прем’єра документальної п’єси, наповненої історіями про життя акторів в окупації в Херсоні, страшні історії евакуації. Однак 10 жовтня, під час масованого ракетного обстрілу України, вибухи у Києві пролунали за 100 метрів від театру ім. Лесі Українки, де планувалась вистава.
У Львові акторка гратиме “Серпень. Графство Осейдж”.
Римма Зюбіна також з радістю розповідає про свою героїню. Вистава відрізняється від фільму своєю динамічністю, тому акторка жартує, що валіз, драбин, коробок у неї записано більше, ніж тексту:
“Героїня мені дуже близька, дуже зрозуміла. Мені дуже зрозуміла її історія, бо ми, на жаль, дуже багато не знаємо, що відбувається в родинах. Ми бачимо тільки красиві фото, але чим ближчі люди, тим менше масок вони на себе одягають. Між сестрами і братами існує конкуренції не менше, ніж на роботі. Дуже часто батьки люблять того, хто поїхав, а доглядають цих батьків зовсім інші діти. Хтось жертвує своєю кар’єрою і залишається з батьками, а хтось – ні. Часто в родинах міряються, хто більше дочка, хто більше син. Всі ці поламані долі дуже часто йдуть з родини. У мене з батьками такого не було, щось повторювалось в моєму особистому житті з того, що я граю Барбари, але я її дуже люблю”.
Фото Юлії Бабич
Римма каже, що на іншу роль, можливо, вона б не погодилась і сказала, що зайнята.
Крім того, її основний партнер, Володимир Губанов, дуже допомагає, і вони завжди мріяли попрацювати разом. Акторка також додає, що в акторській професії є такий етап, коли ти дуже довго граєш молодих дівчат, а потім має бути перехід на середній вік, а ця п’єса якраз відповідає репертуарові жінок її віку. Роль Барбари входить до списку найважливіших і найбажаніших ролей Римми після класики.
Римма Зюбіна моментально заряджає своєю позитивною енергетикою, тому обов’язково придбайте квитки до театру, а не відкладайте усе “на потім”. Це ще один із принципів життя акторки – не відкладати усе на “після Перемоги”.
“Я не знаю, який може бути вагоміший аргумент в житті людини після ракети, яка пролітає на твоїх очах і руйнує чиєсь життя, щоб зрозуміти всю цінність моменту. Якщо навіть взяти мирний час. Де люди найбільше цінують життя? Я завжди спостерігала, які тексти на похоронах говорять люди. Я колись в дитинстві потрапила на поховання одного сусіда і тільки там зрозуміла, який прекрасний він був чолов’яга, як його всі любили, а за життя про це не казали. Тому я живу так, що говорю те, що думаю, особливо, коли йдеться про емоції. Іноді я лякаю людей своїми емоціями, бо можу прийти і сказати: “Боже, як я тебе люблю!”.Мені колись давно-давно хтось по долоньці сказав, що у мене коротка лінія життя. З того моменту, мабуть, з шістнадцяти років, я зрозуміла, що мені треба поспішати жити. Я наповнюю своє життя, навіть якщо воно не наповнене робочим розкладом. Має бути оце усвідомлення, що я живу сьогодні, я не відкладаю ні емоції, ні телефонні дзвінки, ні СМС, бо потім буде пізно. У мене були такі життєві уроки, які дали зрозуміти, що я не хочу потім жити з почуттям провини, що я чогось не зробила”.
Подаруйте собі можливість на вихідних провести час з користю та насолодитись грою акторів у театрі “Воскресіння”.
Довідка:
Римма Зюбіна – українська акторка, телеведуча та громадська активістка. Володарка премії «Золота Дзиґа» в номінації «Найкраща жіноча роль» за роль Дарини у фільмі «Гніздо горлиці». Також за цю роль нагороджена спеціальною відзнакою на Міжнародному кінофестивалі в Мангеймі, Німеччина, і на Міжнародному кінофестивалі «Кохання це безумство» в Варні, Болгарія за кращу жіночу роль. Дворазова лауреатка премії «Київська пектораль».
«Найкраща актриса 2016—2019» рейтингу «Знято в Україні». Увійшла до 100 жінок, відзначених Всеукраїнським рейтинговим журналом «Гордість та краса України» 2019.
У березні 2014 акторка заявила, що більше не співпрацюватиме в кіно/телепроєктах виробництва росії.
Вистави за участю Зюбіної брали участь у престижних театральних форумах: Единбурзькому міжнародному театральному фестивалі (Велика Британія), Каїрському міжнародному театральному фестивалі (Єгипет), Міжнародному театральному фестивалі «Золотий лев» (Україна, Львів), «Eльблонгська тeатральна вeсна» (Ельблонг, Польща).
За понад 20 років роботи в кінематографі знялася у близько 90 телефільмах та у 7 повнометражних кінофільмах.
Коментарі