Російська війна спричинила справжню енергетичну кризу в Україні. Тактика ворога націлена на те, аби створити паніку серед цивільного населення країни, і вже зараз російські окупанти прицільно атакують енергетичні об’єкти, що призводить до планових та аврійних відключень світла. У цьому матеріалі розповімо про альтернативу звичним джерелам електроенергії.
Ще на початку жовтня під удар потрапили великі теплоелектростанції, теплоелектроцентралі та підстанції. За оцінками міністра енергетики постраждало 50% енергетичної інфраструктури України, цей показник збільшується з кожним новим масованим обстрілом. На жаль, стверджувати, що на цьому росія зупиниться, – не можемо. Постійні акати на об’єкти енергетики досі тривають.
В таких умовах нам всім потрібно шукати вихід. І одним з таких шляхів є створення невеликих автономних енергогенеруючих комплексів, які забезпечуватимуть потреби в електриці невеликих громад та забезпечать сталу напругу у мережах, яка відповідатиме нормі (220 вольт).
Сонячні, вітрові чи малі гідроелектростанції (міні-ГЕС), які приєднані до місцевих або сільських підстанцій, вирішать питання електрифікації для громад, зроблять їх повністю автономними у питанні подачі електроенергії. Потреби у віялових чи аварійних відключеннях електрики у таких громадах не буде зовсім.
Вітропарки: не забруднюють атмосферу, не потрібно платити систематично за паливо, енергія відновлюється. В основному, вітряки ставлять у вітряних районах країни, тому цей ресурс невичерпний. Однак, є й недоліки. Ними важко управляти. Не можливо підвезти або доставити ресурс до вітрової електростанції, адже вітер – це “мешканець природньої канцелярії” і його важко якось контролювати та неможливо накопичити. Також ресурс вітряка розрахований лише на 25 років.
Сонячні електростанції: енергія сонця відновлюється постійно, вона невичерпна, на відміну від запасів нафти, газу чи вугілля. Утім варто пам’ятати, що мінливість сонячної активності є досить суттєвим мінусом такого виду енергії. Наприклад, у літні місяці сонячні електростанції працюють у посиленому режимі, на відміну від зимових. Похмура погода, вечірній час – усе це унеможливлюють використання сонячної радіації як основного джерела енергії.
Гідроенергетика (вода) – один з найстаріших напрямків енергетики в цілому, мова йде про отримання енергії з поновлюваного, практично нескінченного джерела – води. Гідрогенератор, рівний по потужності із сонячними батареями і вітрогенераторами, за однаковий проміжок часу все ж виробляє більше енергії. Термін їх служби складає до 40 років. Їх будують на річках, споруджуючи греблі і водосховища. Такі електростанції не забрудненюють атмосферу, сприяють збільшенню запасів риби. Не завдаючи шкоди довкіллю, ми економимо.
Міні-ГЕС виробляють найдешевшу і найбезпечнішу електроенергію з усіх існуючих альтернативних шляхів її отримання, здатні виробляти енергію тільки при необхідності, зберігати надлишок і відновлювати енергію на мережі.
Розвиток міні-ГЕС в Україні забезпечить стабільну напругу у мережах, вбереже побутову техніку від передчасних незворотних пошкоджень. Гідроенергетика здатна забезпечити окремими громадам енергетичну незалежність навіть під час війни, стабільну напругу в мережі на стандартному рівні у 220 вольт, а не 180-т, як це нерідко буває.
Окрім того, малі ГЕС займаюють досить невелику площу, не ризикують бути спеціально чи навіть випадково пошкодженими внаслідок ракетного удару.
Що швидше громади самоорганізуються, визначаться з прийнятним для себе видом джерела генерування електроенергії та займуться пошуком інвесторів для втілення проєктів – то швидше будуть забезпечені безперебійним електропостачанням і стануть абсолютно незалежними та децентралізованими у цьому питанні.
Коментарі