Дружина 54-річного Михайла Шелестака, який посмертно став донором серця для 13-річного Максима Давидюка з Волині, потерпала від цькування родичів з боку покійного чоловіка.
Про це повідомляють “Волинські новини”, пишуть “Львівські новини”.
Драматична історія жінки, яка втратила чоловіка, але врятувала чужу дитину, сколихнула всю країну. Першим на трансплантацію органів батька погодився старший син. Зрештою і дружина зрозуміла важливість змоги дати шанс на життя іншим людям.
Серед реципієнтів дивом опинився і 13-річний мешканець села Зарудці Камінь-Каширського району Максим Давидюк, який став першою дитиною із пересадженим в Україні серцем.
«У чоловіка стався крововилив. Але серце ще билося. Він перебував в лікарні у Львові. Я сама бачила, що чоловік вже не буде жити. Як швидка приїхала, він вже не говорив, тільки серце билося ледь-ледь. Через добу до мене приїхали лікарі і запропонували підписати згоду на трансплантацію органів. Я вирішила, що хай буде те, що буде. Підписала документ. Все відбулося за законом», – каже жінка.
Вона зазначила, що її родина її підтримала, бо не було коли дзвонити і радитись. А ось родичі покійного чоловіка казали, що вона мала за це великі гроші взяти.
«Я хотів вам подякувати за найскладніше рішення у вашому житті. Я спілкувався і з іншими родинами, які давали згоду на трансплантацію, й розумію, через що вам потрібно було пройти. Але наші лікарі роблять все можливе для порятунку життя будь-якого пацієнта, у тому числі й вашого чоловіка. Є процедура, яка підтверджує смерть головного мозку. І такі дії вчиняють лише за повної впевненості лікарів, що допомогти пацієнту нічим уже не можна», – зазначив генеральний директор Українського центру трансплант-координації Дмитро Коваль.
Він наголосив, що рішення про смерть мозку ухвалює не одна людина, а цілий консиліум лікарів. Письмову згоду на використання своїх органів після смерті людина може дати ще за життя і посвідчити її у сімейного лікаря. Пацієнт, який потребує пересадки органів, має звернутися до будь-якого центру трансплантації – їх в Україні 25.
Заступниця міністра охорони здоров’я у 2014-15 роках Наталія Лісневська зауважила, що доки людина жива, її згоду на донорство органів ніхто не бачить. Вона у закритій системі.
«Зелене світло» загориться тільки тоді, коли на іншому боці буде «червоне» – смерть мозку. Дані про донорів та реципієнтів вносять до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації. Система надійно захищена», – переконує посадовиця.
Понад три місяці тому сину волинянки Тетяни Давидюк пересадили серце. В Україні таку операцію провели вперше.
Каже, що якби не пересадка, її 13-річного сина вже не було б серед живих.
Дмитро Коваль розповів, що на момент трансплантації Максим був у критичному стані. Окрім цього, були й інші показники, за якими саме він мав першим отримати анатомічний матеріал.
Тож, коли одного пізнього вечора Тетяна Давидюк побачила на дисплеї телефона фото завідувача відділення Романа Домашича, яке висвічувалося під час дзвінка, похолонула. Знала, що медик міг подзвонити у двох випадках: або Максима вже нема, або знайшли донорське серце.
«Лікар повідомив, що є донорське серце. Мене скував страх, бо це – великий ризик. Ми поїхали до лікарні здавати аналізи на сумісність. Це означало, що якщо орган підходить, наступного дня зранку потрібно бути в лікарні й готуватися до операції. За хірургічне втручання ми не платили нічого. Реабілітацію теж оплатила держава. Далі через чотири тижні нас виписали додому, де вже Максим проходить реабілітацію коштами батьків та небайдужих», – розповіла жінка.
Насамкінець врятований Максим запропонував Надії доторкнутися до його грудей і відчути, як б’ється серце її чоловіка.
Коментарі